Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року Справа № 918/787/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В. Кравчука Г.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 29.12.2015у справі№ 918/787/15 Господарського судуРівненської областіза позовом доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Хімік" Публічного акціонерного товариства "Азот"простягнення заборгованості в сумі 36374168,74 грн за участю представників: позивачаМельник О.С. -предст. дов. від 28.12.2015 відповідачаБезвенюк В.В.- предст. дов від 28.12.2015 Демідас Д.А. - предст. дов. від 23.12.2015третьої особине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

14.07.2015 Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" від імені якого діє філія "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" 29612070,14 вартості наданих послуг за травень 2015 року та суми штрафних санкцій (4732056,99 грн. пені, 236602,85 грн. річних, 959556 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 2583420 грн. штрафу), нарахованих у зв'язку з простроченням сплати зобов'язання з перерахування суми 36906000 грн. попередньої оплати за послуги за травень 2015 року (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.08.2015). Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, що полягало в порушенні строків виконання передбачених договором грошових зобовязань, та приписами статей 509, 526, 625 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України.

Відповідач проти позову заперечив, вказавши, що ним здійснено погашення суми основної заборгованості до моменту звернення позивача з позовом; позивач невірно встановив період нарахування суми штрафних санкцій з моменту несплати попередньої оплати, оскільки прострочення виконання зобов'язання настає після спливу строку остаточного розрахунку, та не врахував, що не відбулося підтвердження заявленого відповідачем планового обсягу природного газу на травень 2015 року; безпідставним також є нарахування 7% штрафу, передбаченого третім абзацом частини другої статті 231 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.09.2015 (суддя Войтюк В.Р.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 4038788,80 грн пені, 201939,43 грн 3% річних, 887224,66 грн інфляційних втрат та 9829,26 грн судового збору; в решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.12.2015 (судді Маціщук А.В. - головуючий, Гулова А.Г., Петухов М.Г.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись із прийнятими у справі рішенням та постановою відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме частини шостої статті 232, статей 173, 193 Господарського кодексу України статей 215, 509, 526, 538, 625, 629 Цивільного кодексу України, оскільки суди в порушення наведених норм права та умов договору залишили без уваги обставини справи щодо настання моменту прострочення грошового зобов'язання з дати, визначеної договором для остаточних розрахунків, а не з моменту внесення передплати, не врахували, що сторони фактично змінили умови договору щодо порядку розрахунків за договором, погодившись, що транспортування відбувається не на умовах попередньої оплати; суму штрафних санкцій обчислено, виходячи з розміру попередньої оплати за плановим обсягом, передбаченого умовами договору, а не до відповідно до змісту акта фактично наданих послуг; суди не взяли до уваги доводи щодо неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором в частині надання належного об'єму та тиску природного газу, що призвело до прострочення кредитора в розумінні статей 612, 613 Цивільного кодексу України; не враховано вимоги абзацу четвертого частини другої статті 207 Господарського кодексу України, відповідно до змісту якої пункт 7.3 договору є нікчемним з моменту його вчинення; суди в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України щодо рівності процесуальних прав сторін взяли до уваги доводи та докази лише на користь позивача.

Представник позивача у відзиві та у судовому засіданні доводи касаційної скарги заперечив, як необґрунтовані, та просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі рішення без змін.

Третя, особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, не скористалась процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції свого представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 20.12.2011 Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот" (замовник) укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № Р-02-ПР/12, за умовами пункту 1.1. якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, які передбачені умовами договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору сторони встановили, що річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 592000,00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях: січень 53000 тис. куб. м.; лютий 50000 тис. куб. м.; березень 54000 тис. куб. м.; квітень 51000 тис. куб. м.; травень 50000 тис. куб. м.; червень 34000 тис. куб. м.; липень 37000 тис. куб. м.; серпень 51000 тис. куб. м.; вересень 51000 тис. куб. м.; жовтень 54000 тис. куб. м.; листопад 53000 тис. куб. м.; грудень 54000 тис. куб. м.

Згідно з пунктом 3.1. договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. У випадку, якщо замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до магістрального трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу, установлених на газорозподільних станціях. Якщо замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу замовнику та/або його споживачам.

Відповідно до пункту 3.4. договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством.

Згідно з пунктом 5.3. договору розрахунковий період за договором становить один місяць з 9:00 години першого дня місяця до 9:00 години першого дня наступного місяця.

Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг (пункт 5.4. договору).

Умовами пункту 5.5. договору сторони визначили порядок оплати, за яким оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Умовами договору (пункт 6.2.2.) сторони погодили, що газотранспортне підприємство має право, а не обов'язок, на обмеження або припинення транспортування газу замовнику та/або його споживачам у випадках, визначених законом та договором. Водночас, замовник зобов'язується (пункт 6.3. договору): виконувати умови договору; своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами договору; дотримуватись дисципліни транспортування (споживання) газу, не допускати несанкціонованого відбору газу самим та/або споживачами замовника; у випадку отримання повідомлення від постачальника про зменшення обсягів поставки газу негайно письмово повідомити про це газотранспортне підприємство та вжити заходів щодо зменшення споживання газу в межах скоригованих обсягів газу; припиняти (обмежувати) відбір газу на вимогу газотранспортного підприємства відповідно до закону.

Згідно з пунктом 7.3. договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

У пункті 11.1. договору сторони узгодили, що договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та укладається на строк до 31.12.2012. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

03.10.2014 Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" та Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" уклали додаткову угоду № 8 до договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № Р-02-ПР/12 від 20.12.2011, якою уточнені реквізити позивача .

Суди також встановили, що 21.04.2015 на адресу центрального диспетчерського департаменту Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" відповідач направив лист про плановий розподіл природного газу на травень 2015 року в обсязі 46231 тис.куб.м.

У травні 2015 року позивач надав відповідачу послуги по транспортуванню природного газу в розмірі 40118,233 тис.м.куб. на суму 29612070,14 грн,, передача-приймання яких підтверджується актом наданих послуг № 05-15-Р-02-ПР/12 від 31.05.2015, підписаним сторонами без зауважень та скріпленим їх печатками.

29.05.2015 Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" (довіритель) і Дочірнє підприємство "Хімік" Публічного акціонерного товариства "Азот" (повірений) уклали договір доручення № 05.15, відповідно до пункту 1.1 якого повірений зобов'язався від імені та за рахунок довірителя виконувати грошові зобов'язання. 03.06.2015 Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" та Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" уклали додаткову угоду № 9 від до договору № Р-02-ПР/12 від 20.12.2011, відповідно до якої доповнили договір на транспортування природного газу пунктом 5.9. такого змісту: "Оплату по договору може здійснювати уповноважена замовником особа на підставі договору доручення". Додатком № 9 від 09.06.2015 до договору № 05.15 сторони узгодили, що довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов'язання здійснити оплату за надані послуги згідно з договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № Р-02-ПР/12 від 20.12.2011, укладеного ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ "Рівнеазот" на суму 29612070,14 грн.

Суди попередніх інстанцій визначили, що заборгованість за надані послуги складала 29612070,14 грн відповідно до змісту акта № 05-15-Р-02-ПР/12 від 31.05.2015; ця сума 02.07.2015 сплачена Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз", філії "Львівтрансгаз", Дочірнім підприємством "Хімік" Публічного акціонерного товариства "Азот" на підставі договору доручення № 05.15, укладеного 29.05.2015 ПАТ "Рівнеазот" і Дочірнім підприємством "Хімік", додатку № 9 до даного договору доручення від 09.06.2015 та довіреності № 742-юв від 10.06.2015, що підтверджується платіжним дорученням № 5685 від 02.07.2015 з підставою платежу: "оплата за послуги з транспортування природного газу у травні 2015 року за договором № Р-02-ПР/12 від 20.12.2011 за ПАТ "Рівнеазот" згідно з довіреністю № 742-юв від 10.06.2015", вказаний платіж проведений банком до звернення позивача з позовом та порушення провадження у цій справі, що є підставою для відмови у задоволенні вимог в цій частині.

Разом з тим, суди погодилися з доводами позовної заяви щодо порушення відповідачем грошового зобов'язання з оплати відповідно до пункту 5.5. договору вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу, визначивши суму попередньої оплати у розмірі 34124025,72 грн від того планового обсягу, який просив протранспортувати відповідач, та стягнув з відповідача пеню у розмірі 4038788,80 грн, 3% річних на суму 201939,43 грн, 887224,66 грн інфляційних втрат від суми 34124025,72 грн простроченого зобов'язання за період прострочення з 21.04.2015 по момент оплати.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (статті 525, 526 Цивільного кодексу України, стаття 193 Господарського кодексу України). За статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у випадку чого настають правові наслідки, передбачені законом або договором; зокрема, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору судам належало встановити, в чому саме полягає зміст зобов'язання відповідача, яким чином визначено в договорі строки виконання цього зобов'язання, в чому полягає порушення зобов'язання та наслідки такого невиконання.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій з'ясували обсяг зобовязань сторін цього договору, та вказали, що він не є договором поставки чи різновидом договору комерційного кредиту, однак, не визначили правову природу договору та не застосували норми законодавства, які регулюють правовідносини відповідного виду.

Разом з тим, за частинами першою та другою статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією зі сторін, яке відповідно до договору обумовлено виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання; при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини третьої статті 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Положення статті 538 Цивільного кодексу України регулюють будь-які зобов'язальні правовідносини, які відповідають наведеним у ній ознакам.

Судова колегія наголошує, що здійснення попередньої оплати є не окремим зобов'язанням сторони договору, а строком здійснення платежу; натомість, суди попередніх інстанцій, визначивши розмір грошового зобов'язання, яке підлягало сплаті відповідачем за транспортування газу за травень 2015 року відповідно до змісту акта приймання-передачі у розмірі 29612070,14 грн, одночасно обрахували штрафні санкції за прострочення грошового зобов'язання відповідача за тим же договором, у тих самих правовідносинах та за той самий період, виходячи з його розміру 34124025,72 грн. Не з'ясувавши підстави виникнення зобов'язання, суди дійшли взаємно суперечливих та необґрунтованих висновків про фактичне існування у відповідача одночасно двох грошових зобовязань у тих самих правовідносинах.

Слід відзначити, що попередня оплата за своїм змістом може бути здійснена лише до початку виконання свого зустрічного зобов'язання іншою стороною; виконання зобов'язання стороною, яка не скористалася правом, наданим їй частиною третьої статті 538 Цивільного кодексу України не спричиняє фактичної зміни умов договору, в тому числі щодо порядку розрахунків, оскільки кредитор використовує своє право у зустрічному зобов'язанні.

Однак в такому разі підлягають застосуванню положення частини четвертої наведеної вище статті, за якими якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією стороною, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Визначення обсягу фактичного виконаного зобов'язання однією зі сторін та, відповідно, змісту зобов'язання іншої сторони, строки здійснення платежів у такому випадку визначаються згідно з умовами укладеного сторонами договору.

Суди визначили, а сторони не заперечують, що заявлена до стягнення позивачем сума вартості послуг з транспортування газу у травні 2015 року в розмірі 29612070,14 грн була погашена відповідачем до моменту звернення позивача з позовом, в цій частині колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Разом з тим, в порушення приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій не з'ясували правової природи, змісту та підстав існування у відповідача зобов'язання, за прострочення якого позивач нарахував штрафні санкції (виходячи з позову та заяви про збільшення позовних вимог), в зв'язку з чим висновки судів за наслідками розгляду позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій, як похідних, за нез'ясованої правової природи основного зобов'язання, є передчасними, а судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не з'ясували всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, не з'ясували правову природу взаємовідносин сторін та їх характер; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізували правовідносини сторін, порушили положення процесуального законодавства.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи для нового розгляду позовних вимог до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

З огляду на скасування судових рішень підстав для поновлення їх виконання не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.12.2015 у справі № 918/747/15 Господарського суду Рівненської області та рішення Господарського суду Рівненської області від 21.09.2015 в частині наслідків розгляду позовних вимог щодо стягнення 4038788,80 грн пені, 201939,43 грн 3% річних, 887224,66 грн інфляційних втрат, 2583420 грн. 7% штрафу скасувати.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

В решті постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.12.2015 та рішення Господарського суду Рівненської області від 21.09.2015 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді І. Алєєва

Г. Кравчук